Ушинський К.Д.

Ушинський К.Д.

Батьки дитини

Ушинський Д.К. розвиває думку про вирішальну роль батьків у формуванні особистості. Звідси його високі вимоги до сім’ї, до педагогічної грамотності батьків.

Великий педагог твердив, що найкращий спадок, який можуть батьки залишити своїм дітям, – це навчити їх працювати. Без праці батька й матері, підкреслює великий педагог, ніяке щасливе сімейне життя неможливе. Ушинський, шануючи працю трудівників, намагався, щоб його діти також краще її пізнали. З цією метою виїздив з ними на літо в села, де вони ночували в селянських хатах, спілкувалися з бідняками.

Проблемі виховання дитини в сім’ї великий педагог надавав особливого значення. Багато прикрих помилок і педагогічних вад у сімейному вихованні буває саме тому, що батьки не завжди ознайомлені з тим педагогічним мінімумом, яким повинен оволодіти кожен, хто взявся за таку відповідальну справу, як виховання підростаючого покоління.

Педагоги всіх епох підкреслювали виняткове значення для виховання дітей особистого прикладу батьків. Ця думка червоною ниткою проходить у вченні про сімейне виховання, яке залишив нам К.Д. Ушинський. Особливо високо він підносив виховну роль матері, вбачаючи в ній виховательку не тільки своїх дітей, а й всього суспільства.

Педагогічну грамотність батьків, їх мистецтво виховувати дитину К.Д. Ушинський вважав необхідними складовими сімейного виховання. « Звідси його високі вимоги до суспільства, школи, сім’ї, до всього того оточення, в якому розвиваються життєві сили дитини, до педагогічної грамотності батьків...»

Вчитель-практик:

Основою педагогічної системи Ушинського є принцип народності, який ґрунтується на думці, що народ має право на школу рідною мовою, побудовану на власних національних засадах, й повинен її мати. З'ясуванню педагогічного принципу він присвятив одну з найвизначніших праць - "Про народність у громадському вихованні" (1857 р.).

Під народністю він розумів своєрідність кожного народу, нації, зумовлену їх історичним розвитком, географічними, природними умовами. Це "поля батьківщини, її мова, її перекази і життя", тобто те самобутнє, найтиповіше і найдорожче, що відрізняє одну націю від іншої й забезпечує їй успішне функціонування і розвиток. Виховання, коли воно не хоче бути безсилим, має бути народним.

Народна педагогіка, як і вся народна виховна мудрість, одержала в трактуванні Н.Ушинського найвищу оцінку. Він перший поставив на п'єдестал почестей народну педагогіку. Він же й перший увів поняття "народна педагогіка" в широкий обіг, обґрунтувавши правомірність цього терміна в педагогічній науці, теоретично й практично довів, що народна педагогіка, є золотим фондом педагогіки наукової, закликав до ґрунтовного й всебічного вивчення виховного досвіду народу.

К. Ушинський писав, що "виховання, створене самим народом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях або запозичених в іншого народу"1. За його справедливим твердженням, "тільки народне виховання є живим органом в історичному процесі народного розвитку"2. А тому виховання не треба вигадувати, бо воно існує в народі стільки віків, скільки існує сам народ; з ним воно народилося, з ним зросло, відобразило в собі всю його історію і всі його якості.

Видатний український педагог обстоював природне право кожного народу мати свою національну школу, національну систему виховання. Він критикував зросійщення українських дітей, обстоював необхідність навчання їх українською мовою.

Господарсько-трудове виховання в педагогічній системі К.Д. Ушинського виступає як основа всіх напрямів виховання. Психолого-педагогічний механізм його з усією достеменністю розкрито у фундаментальній статті "Праця в її психічному й виховному значенні" (1860 р). Працю він вважає головним "джерелом людської гідності, і щастя".

Фізичне виховання, як виклав К. Ушинський у книзі "Дитячий світ" (розділ "Про людину") та в третьому томі "Педагогічної антропології" (розділ "Загальні зауваження про фізичне виховання"), має на меті зміцнення здоров'я, сили, досягнення правильного тілесного розвитку й утвердження здорового способу життя, вироблення навичок санітарно-гігієнічної культури учнів.

Знання і вміння викладати і впливати викладанням на розумовий і моральний розвиток дітей можуть бути прищеплені молодим людям, які й не мають особливих здібностей…. вчитель молодших класів повинен не лише вміти викладати, а також мати характер, моральність і переконання, тому що його особа впливає більше на учнів, ніж наука, яку він викладає, вчитель повинен відзначатися енциклопедичними знаннями, але в той же час вони повинні характеризуватися закінченістю, повнотою і ясністю.

Виділяючи якості вчителя, Ушинський насамперед вимагав, щоб учитель повинен не лише навчати дітей, а й бути вихователем. “У викладачеві середнього навчального закладу знання предмету далеко не є головним показником. Чи важко знати будь-який один предмет у межах гімназійного курсу? Чи важко знати три, чотири таких предметів, викладаючи їх тільки рік чи два? Але головне достоїнство гімназистського викладача полягає в тому, щоб він умів виховувати учнів своїм предметом”.