Мурашко М.І.

Дослідник -практик

Микола Іванович Мурашко

Народився 20 травня 1844 року в Глухові, у сім'ї різьбяра іконостасів.

У 1863 р. – вільний слухач  Петербурзької академії мистецтв.

М. Мурашко цікавився і вивчав досвід викладання у найкращих російських і закордонних школах. У 1885, 1891, 1894 роках художник подорожує до Кракова, Відня, Парижа, Болоньї, Флоренції та Риму, аби ознайомитися з діяльністю художніх шкіл та академій.

У 1875 у себе вдома організував і очолив Рисувальну школу (існувала до 1901; Школа давала реальну можливість здобути художню освіту дітям бідняків. Багато талановитих художників — М. Пимоненко, Г. Дядченко, В. Андрєєв, С. Костенко та інші.

У системі виховання, наявній у Київській рисувальній школі, були відбиті досягнення тогочасних навчальних закладів, зокрема Академії художеств. М. І. Мурашко прагнув використати усе позитивне і цінне, що було створене академічною системою виховання, критично підходячи до застарілих, рутинних прийомів і методів.

1880-1890-х р. створює низку пейзажів — «Річка Тетерів», «Коростишів» (1886), «Крим» (1892), «Берег Алупки» (1894), «Ай-Петрі», «Мечеть» (1897), «Млин», «У парку», «Вид Боярки»

Помер 9 вересня (22 вересня) 1909 у Бучі. Похований на Лук'янівському цвинтарі Києва.

Усе своє життя і творчу наснагу спрямував на виховання українських художників, прищеплюючи своїм вихованцям любов до мистецтва. Багато його учнів продовжили і розвинули в українському мистецтві традиції реалістичного живопису, закладені Київською рисувальною школою М. Мурашка.

Роль батько(мати)

Особливу увагу приділяв необхідності систематичного, повсякденного, наполегливого навчання й боротьби за підвищення рівня художньої майстерності. «Адже ученню краю нема», — казав митець і закликав: «Будемо вчитися завжди! До мистецтва миттю втрачає інтерес той, хто перестає вдосконалюватися».

У системі виховання, були відбиті досягнення тогочасних навчальних закладів, зокрема Академії художеств. М. І. Мурашко прагнув використати усе позитивне і цінне, що було створене академічною системою виховання, критично підходячи до застарілих, рутинних прийомів і методів. 

Особливу увагу приділяв необхідності систематичного, повсякденного, наполегливого навчання й боротьби за підвищення рівня художньої майстерності. «Адже ученню краю нема», — казав митець і закликав: «Будемо вчитися завжди! До мистецтва миттю втрачає інтерес той, хто перестає вдосконалюватися».

У системі виховання, були відбиті досягнення тогочасних навчальних закладів, зокрема Академії художеств. М. І. Мурашко прагнув використати усе позитивне і цінне, що було створене академічною системою виховання, критично підходячи до застарілих, рутинних прийомів і методів.

Науковець

Київська рисувальна школа – художній навчальний заклад останньої чверті ХІХ ст., що відіграв велику роль у підготовці національ них художніх кадрів. Заснована українським живописцем і педагогом М. І. Мурашком. Народився М. І. Мурашко 8 (20) травня 1844 р. у сім’ї художника- іконописця. Впродовж 1863–1868 рр. навчався у Санкт-Петербурзькій Імператорській академії мистецтв. Світогляд М. І. Мурашка розвивався під безпосереднім впливом художників-реалістів і товариша по Академії І. Ю. Рєпіна. Після закінчення закладу художник назавжди залишився послідовником їх творчих принципів. З 1868 р. жив і працював учителем малювання у Києві, де й заснував у 1875 р. приватну рису- вальну школу. Для належної організації навчального процесу вимагалися значні кошти. Одержавши матеріальну підтримку київського мецената І. М. Терещенка, М. І. Мурашко розгорнув бурхливу діяльність щодо становлення й розвитку школи: налагодив творчі та ділові зв’язки з Імператорською академією мистецтв, відомими художниками, громадськими діячами, вченими, які постійно підтримували київський заклад. Характерною рисою школи була її доступність, двері школи були широко відкриті для всіх бажаючих незалежно від віку, статі, освіти, соціального стану тощо. А головне – плата за навчання була невеликою, іноді директор зараховував у школу талановитих дітей із бідноти, яким зовсім нічим було платити.

 Ось один характерний запис у його листі до І. М. Терещенка за грудень 1891 – січень 1892 р., що зберігається у фонді мистецтвознавця Я. П. Затенацького  “Школа дала много хороших работников, c весьма почтенными зва- ниями: таковы академик Крижицкий, художники Васютинский, Зайденберг, Мохов, Чирка, Вершинин и проч. и проч.

Творчість художника заслуговує на фахове дослідження. Чільне місце серед архівних джерел з історії Київської художньої школи М. І. Мурашка займають документи особового фонду № 58 – живописця, графіка, народного художника І. С. Їжакевича (1864–1962). Не менш цікавою є епістолярна спадщина художника. Серед його адре- сатів і кореспондентів В. І. Касіян, П. Г. Тичина 

Учитель практик

Пропонуючи нові методи викладання, видає в 1869 посібник із малювання для дітей, що мав великий успіх і в 1875 був перевиданий. За зразки для копіювання учням пропонувалися виконані самим М. Мурашком літографічні рисунки — орнаментів, будівель, пейзажів, жанрових сценок. Рисунки надавалися в порядку складності і відзначалися чіткістю форм і ліній, доступністю сюжетів.

Митець застосовував прогресивні методи підготовки учнів, в основі яких — вимоги малювання з натури, суворого дотримання принципу «від легкого — до складнішого», забезпечення індивідуального підходу до кожного учня, всебічної художньої освіти, органічного поєднання спеціальної та загальноосвітньої підготовки.

Його приваблювали методи, що давали змогу скеровувати навчальний процес відповідно до природного розвитку учнів, особливо тих, які прагнули відобразити у своїх рисунках навколишнє життя. Завдання ж учителя М. І. Мурашко вбачав у допомозі учневі правдиво відобразити дійсність, заохочуванні до самостійної роботи, намаганні розвинути творчі здібності, спрямуванні на самостійне вивчення життя.

«Ученню краю нема. Будемо вчитися завжди! До мистецтва миттю втрачає інтерес той,  хто перестає вдосконалюватися».